Сливка Владислав Іванович народився 10 травня 2000 року в селі Кривче на Борщівщині.

 Закінчивши Кривченську ЗОШ І-ІІІ ступенів, Владислав, щоб допомагати батькові,  пішов навчатися у Борщівський професійний ліцей, де здобув професію " Штукатур. Маляр. Монтажник гіпсокартонних конструкцій". 

 З 2020-го року по лютий  2023-го навчався у Борщівському агротехнічному фаховому коледжі та отримав диплом Фахового молодшого бакалавра зі спеціальності " Будівництво та цивільна інженерія".

 Владислав змалку рівнявся на старшого брата Яромира у всьому його повторював. Був життєрадісним, компанійським хлопцем. Полюбляв з друзями їздити на велосипеді, кататися на роликах, а взимку на лижах. Любив тварин і вони були прихильними до нього.

       Владислав обожнював навколишню природу. Кілька разів на рік з батьками та братом  ходив у одноденні походи  по околицях рідного села та за його межами. Разом з братом допомогали батькам по господарству,  грали в комп'ютерні ігри,  ходили в спортзал.

     У сільському спортзалі Владислав займався силовими вправами,а особливо  армреслінгом. Неодноразово брав участь у змаганнях, за що нагороджений грамотами та медалями. Був сильний і відважний юнак, вів здоровий спосіб життя, не мав шкідливих звичок.

 У останні роки Влад захопився пошуками з металодетектором. Йому подобалося знаходити старовинні речі. Колекціонував давні наконечники для стріл.

Одна з улюблених фраз Влада:" Файно є!" Якщо щось не вдавалося завжди заспокоював:" Не переймайся, все йде так, як треба". А коли з кимось прощався, казав:" Щастя, здоров'я і всього найкращого!"

Владислав був щирим патріотом. Після повномасштабного нападу росії на нашу Батьківщину, він намагався стати до лав ЗСУ.  Батьки просили сина трохи зачекати, вмовляли закінчити коледж, щоб у майбутньому працювати за фахом. Він послухав батьків.

28-го лютого Влад отримав диплом, а 1-го березня разом із старшим братом  Яромиром  підписав контракт зі Збройними Силами України.

Базову загальну військову підготовку брати проходили у Навчальному Центрі "Десна". Фаху кулеметника хлопці навчалися також у чернігівських лісах. Влад взяв собі позивний "Денар". Свій двадцять третій рік народження Влад відмітив у Навчальному центрі.

     Надалі брати продовжили службу у 8-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні -  це підрозділ у складі 10-ї окремої гірсько-штурмовомї бригади "Едельвейс". Важко приходилось хлопцям, адже окупанти щодня обстрілювали їхні позиції. Кожного четвертого вечора хлопці ходили до КСП (контрольно - спостережний пункт), для поповнення запасів,  зв'язатися з рідними та трохи відпочити.

    Після прибуття в батальйон, Владислав пройшов додаткову підготовку на стрільця-снайпера.

   На бойові позиції першим відправили старшого брата. Вранці 21-го травня відбувся ворожий штурм на позиції батальйону, де брат отримав важке поранення. Ввечері того ж дня Влад із побратимом відправилися на посилення позицій батальйону,де  знайшов наплічник брата й передав його у тил.

       Вранці 13-го червня 2023 року російські окупанти розпочали повномасштабний штурм на позиції бригади. Під час штурму наш Герой  надав допомогу пораненому побратиму та продовжив обороняти позиції, ліквідовуючи ворога. Але окупантам вдалося  закинути в окоп гранату. Владислав загинув від множинних осколків з тієї гранати.

Вічна слава Герою України Владиславу Сливці!