Про героя

      Потійчук Святослав Володимирович народився в 3 вересня 1975 року в місті Борщів.

    Батьки раділи синові, були щасливі, коли він посміхався, вимовляв перші слова, робив перші кроки. З часом пішов у садочок, брав участь у кожному святі. Ще з дитинства любив риболовлю.

    У 1982 році пішов у перший клас. Римар Марія Михайлівна була першою вчителькою - другою мамою, Поважна Любомира Петрівна стала класною мамою. У 1992 році закінчив 11 класів.

    Святослав мав багато друзів: Діму Березіцького, Олега Батія, Михайла Антонюка, Сергія Чернегу, Віктора Назара. Він всі роки з ними зустрічався, коли хлопці з’їжджалися з різних міст. Після школи вступив у Борщівське СПТУ-33 на машиніста холодильних установок.

  17 грудня 1993 року був призваний до армії м. Євпаторія. Після присяги перевели в Яворів Львівської області. Після закінчення почався трудовий стаж на Бощівському Цукровому заводі - товариство «Борщів-Хлібодар». Останні роки працював у підприємстві  «Корчун».

  Святослав був спокійний, любив роботу. Дбав про маму, сестру Світлану, яка залишилася з трьома дітьми після смерті чоловіка, дбав про неї і любив її дітей, як своїх рідних. «Людина з чистою душею та добрим серцем" - так говорять про воїна односельці. Ніколи не образить, спокійний, привітний, завжди готовий прийти на допомогу. Ще з дитинства любив бути наодинці з природою, черпав у неї енергію, тому так часто ходив у ліс, який його надихав і надавав сили. Улюблене заняття - риболовля. Так годинами міг сидіти і насолоджуватися єднанням з природою. Коли він поруч, всі відчували спокій, бо він завжди випромінював добро і любов.

   17 грудня 2023 року був призваний в ЗСУ. Дуже тяжко Святославу далися ці 3,5 місяці, адже він хворів. Його останні слова як ішов з дому: «Мали одного мужика на три хати і того забрали» . Сестрі телефонував: «Бережи маму і своїх дітей».

     Загинув 3 квітня 2024 року.