Про героя

    Матлак Назар Тарасович народився 9 серпня 1991 року у місті Борщів Чортківського району Тернопільської області. 

     Навчався у Борщівському навчально-виховному комплексі  "Загальноосвітній навчальний заклад №3 - гімназія імені Романа Андріяшика”.

    "Він був справжнім. Справжнім у всьому. Він дуже любив Україну. Щиро, відкрито, по-синівськи. Він завжди вирізнявся серед своїх однолітків. Він був особливий. Він захищав Батьківщину та кожного з нас. Людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця", – так згадують у рідній гімназії про Героя.

     Після школи вступив у Національний  Авіаційний Університет в Києві на спеціальність Авіоніка. 

Назар Матлак долучився до лав Молодіжного Націоналістичного Конгресу у 2010 році, і з того часом протягом понад 10 років працював у Київському осередку як вишкільник, фінансово-господарський референт, організатор, а також як Голова Київської міської організації МНК. 

   Велику роль в своїй діяльності друг Штахета приділяв вишколу молодого членства МНК. На перший погляд, легковажний через свій нескінченний оптимізм, Назар був надзвичайно глибокою та ерудованою особистістю. Він перечитав десятки, якщо не сотні книг абсолютно різного спрямування: від історії визвольного руху до політичних ідеологій та релігій. Достатньо було залишитися з ним на одинці, як буденна розмова перетворювалася на світоглядні дискусії.

   Назар був одним з ініціаторів та засновників Вишкільного табору “Підпілля”, понад 5 років брав участь у тереновій грі Гурби-Антонівці. Долучався до організації базового вишкільного табору  “Відвага ім. Івана Гавдиди" протягом 5 років, а також табору-джемборі “Повстанська ватра” 2015 року та  табору “Курс Вільних Людей — Київ” 2016 року.

      Назар активно долучався до усіх суспільно-політичних процесів, які відбувалися в країні — для нього завжди був важливий розвиток та процвітання України без російських впливів. Був активним учасником “Антитабачної кампанії”  — акцій протесту проти міністра освіти часів режиму Януковича, українофоба Дмитра Табачника. 

    З перших днів разом із побратимами Назар (Штахета) долучився до Революції Гідності, був у складі 14 сотні Самооборони Майдану “Вільні Люди”, допомагав її формувати та розвивати. Згодом, у 2014 році став членом волонтерської мережі “Вільні Люди”, яка утворилася з 14 та 15 сотень Самооборони Майдану.  В рамках діяльності волонтерської мережі “Вільні Люди” з 2014 до 2018 року брав участь у фінансових зборах та поїздках на фронт  для доставки волонтерської допомоги. Завзято долучався до громадських акцій як в ролі учасника, так і організатора, проти проросійських сил: Клименка, газети “Вєсті”, телеканалу “Інтер” та інших. 

    Для Назара чільне місце в діяльності займала декомунізація — очищення Києва та області від радянського спадку.  Він долучився до десятків акцій зі знищення комуністичних пам’ятників, заміни вуличних покажчиків. 

ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

   Свою любов до книг Назар переніс і в професійну діяльність. У 2016 році долучився до команди видавництва “Українська Видавнича Справа”, де відповідав за продажі, згодом почав опановувати професію верстальника, яка стала його основною діяльністю.

   В цей період з його участю було видано наступні книги: “Під чужими прапорами” – книга про українців у лавах Іноземного Легіону та Руху Опору під час II Світової війни; “Закарпаття у боротьбі” – спогади Антіна Кущинського, підполковника Армії УНР та командира Гуцульського коша Карпатської Січі про боротьбу Карпатської України.

  З 2019 року і до повномасштабного працював у видавництві “Наш Формат” спочатку як верстальник, пізніше як технічний редактор.

    Доклав руку до таких книг як:

- Микола Аркас “Історія України-Русі” — Репринт краківського видання 1912 року, який не було цензуровано. У книжці подано всю історію українського народу до початку XX століття.

- Карл Маннергейм “Маннергейм. Спогади. І Том”, “Маннергейм. Спогади. ІІ Том” – Історія Європи XX століття очима батька Фінляндії.

- Еліот Гіґґінз “Ми — Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів та інформаційна війна з Росією”.

- Ґолда Меїр “Моє Життя” – автобіографія першої жінки – прем’єр-міністра Ізраїлю Ґолди Меїр.

- Особливо Назар пишався своєю роботою над виданням книги Степана Бандери “Перспективи української революції” — це зібрання статей Степана Бандери, що вперше вийшло друком у Мюнхені 1978 року.

- Павло Скоропадський “Скоропадський. Спогади 1917-1918 (Український переклад)” - Текст спогадів Гетьмана подано мовою оригіналу, з коментарями, ґрунтовною післямовою і анотованим покажчиком імен.

 СЛУЖБА В ЛАВАХ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

    З початку повномасштабного вторгнення Назар намагався потрапити до лав Територіальної Оборони Києва, щоб одразу стати на оборону міста. Однак, через відсутність місць, мобілізувався у роту охорони.  Перші місяці після повномасштабного вторгнення проходив службу в роті охорони ЗСУ в Києві. Виконував задачі з охорони Територіального центру комплектування в Києві.  

     Після втечі російських військ з-під Києва у травні перевівся в 54-ту окрему механізовану бригаду імені гетьмана Івана Мазепи у піхоту, захищав країну на Донецькому напрямку поблизу Соледару, згодом бригада перейшла на бахмутський напрямок. На початку зими Назар отримав поранення, одразу після відновлення продовжив службу на передовій. За особисту мужність і самовідданість, виявлену у захисті держави, 28 грудня 2022 року Указом Президента відзначений орденом "За мужність" III ступеня. 

      В червні 2023 року перевівся в 47-му окрему механізовану бригаду “Маґура”, де обіймав посаду водія в мінометному взводі. 18 червня поблизу міста Оріхів Назар Матлак віддав своє життя за Українську Самостійну Соборну Державу.